Слоупочний дайджест: Пон Джун Хо, Щиголь та інші
Така буремна осінь, що я й досі намагаюсь оговтатись та скласти дописи про Португалію, а тут раптом зрозуміла, що про кіно взагалі не пишу. Неподобство. Цього разу Пон Джун Хо, Джемейн Клемент, Щиголь, Шарліз Терон, Біні Фельдштейн та натовп інших кіно-людей, енджой)
Long Shot (2019). Сет Роген та Шарліз Терон виявилися крутим дуетом. Актор з шоу став президентом (нічого не нагадує?), а держсекретарка хоче залучитися його підтримкою та піти на наступні вибори. Як і що з цього вийшло – дивіться у стрічці, вона варта уваги. А Шарліз Терон вкотре доводить свою різноплановість, вдало грати комедію, теж треба вміти, обожнюю!
Паразити (기생충; Gi-saeng-chung 2019). Фільм порвав Кани і став родзинкою фестивалю. Хто в стрічці паразити? Мені здалось, що в якійсь мірі всі герої паразити. До речі, якщо вас зацікавили роботи Пон Джун Хо, то раджу подивитися його фантастичний фільм «Окча».
Pet Sematary (2019). Мені сподобалось. І те що сюжет перекромсали теж сподобалось, адже це зробили охайно.
Escape Room (2019). Цей фільм порівнюють із легендарним Кубом. І це цілком очікувано, адже незнайомці опиняються у квест-кімнаті звідки потрібно знайти вихід, а вийдуть далеко не всі. В своєму жанрі вийшла чудова стрічка.
Донбас (2018). Нажориста стрічка, мені сподобалась. Режисура, робота з кадром, актори – все створило відповідну атмосферу. Важке кіно, але дивитися його треба.
Humor Me (2017). Сумна і одночасно весела стрічка. Хтось переживає втрату показово, а хтось носить все в собі, лишаючи на фасаді усмішку. Кіно добре, якщо хочеться чогось спокійного – дивіться. А ще головну роль тут грає Джемейн Клемент.
Booksmart (2019). Здається, що тема з випускниками вже така заїжджена, але Олівії Уайлд вдалося зробити таку душевну стрічку, що віра у жанр історій дорослішання повернулась. Отже, дві подруги ботанки в останній день навчання зрозуміли, що проґавили всі веселощі. Тож вирішують провести вечір порушуючи всі свої правила, точніше не зважаючи на них. Біні Фельдштейн завжди тішить мене і захоплює своїм талантом, як і її партнерка по стрічці.
Snowpiercer (2013). Антиутопія про майбутнє, коли Землю накриє холод. Як поділяться люди та виживатимуть – завжди цікаве поле для роздумів. Цю стрічку я подивилась, заради «Паразитів», адже режисер тут також Пон Джун Хо.
Shinya shokudo (2014). Ненапряжна японська комедійна драма з декількох новел, де всі герої перетинаються після опівночі в маленькій забігайлівці для своїх.
The Goldfinch (2019). Наскільки мені сподобався роман «Щиголь», настільки і його екранізація. Є свої недоліки, як на мене, але вони настільки некритичні, що ними можна знехтувати. Загальне враження таке: екранізація чудово доповнює атмосферу твору і робить картинку повнішою. Це кіно дало змогу знову пережити неймовірні пригоди та ті почуття, що виникали під час читання роману.
Мої думки тихі (2019). Мабуть це проблема моїх очікувань, але я не розділяю масового захвату в мережі. Так, чудова картинка, сюжет є, діалоги годні, але мені чогось таки не вистачило. Не погано.