Португалія: загальні враження та трохи цифр

Поїхати в Португалію нас надихнув вояж в Гоа (Індія). Колись цей штат був колонією Португалії, тож має чималу архітектурну спадщину. Здебільшого це каплички та храми, але їхнього вигляду було достатньо, щоб в мені загорілася ця іскра: треба поїхати на батьківщину цих чуваків, напевне їй є що нам показати! Отже в цьому дописі я розповідаю шо-пачьом ну й трохи вражень про всяке накидаю.

Квитки в Португалію та переліт

Квитки я купляла ще в лютому і обійшлися вони нам в 550€ на двох, де у однієї особи був ще й багаж. Всього це чотири перельоти: Київ-Амстердам, Амстердам-Порту, Лісабон-Мілан, Мілан-Харків. Летіти з Харкова ми не могли, адже не вписувалися в бюджет, тоді квитки би обійшлися на 120€ дорожче, а їх у нас тупо не було. Прямих рейсів на той час не було, нині наче WizzAir возить з Києва в Лісабон.

Стикування в Амстері було шість годин і я спеціально так підгадала, адже денне стикування – це чудова нагода зганяти в місто і хоча би декілька годин погуляти ним.

Рейс з Мілану за місяць до вояжу було перенесено на 12 годин назад, «дякуємо» Ernest Airlines. Мальпенса найгівняніший аеропорт, що я бачила (Даболім, ти просто космос!), це у столиці моди якщо що, інтернешнл ейрпорт. Проводити там більше двох годин не хотілося, але безкоштовно змінити рейс у TAPів ми могли тільки на стиковочний із шестигодинним очікуванням в Мальпенсі, хай їй грець!

Я знала, що з Києва ми не вилетимо вчасно, але на диво це було не за вини МАУ, а через те, що у салоні знайшли нічийний наплічник. А ви розумієте, які це проблеми. Двічі бортпровідники проносили наплічника рядами та всіляко привертали увагу. В решті, коли вже полізли туди і знайшли перепустку на стрічці з написами ОБСЄ різними мовами – все стало на свої місця. Просто чувак робітник ОБСЄ, тож і не бачить очевидного.

В Амстері ми потрапили на початок страйку кейтерінгу по всій країні, тож KLM дуже вибачалися і на гейті роздавали норм такі сендвічі, геть не жлобського сайзу, а потім ще у салоні дуже вибачалися.

Бюджет

Всі пишуть, що Португалія – це дешева для відпочинку країна, але що таке дешево та дорого – кожен вирішує самостійно. Тому такі формулювання мене збивають з пантелику. Тож, наведу в цифрах загалом скільки ми витратили. Одразу зауважу, у нас був ну дуже бюджетний вояж, без сніданків, обідів та вечерь по ресторанах.

На житло за дев’ять ночей ми витратили 269€ враховуючи туристичний збір (2€ з особи за добу). Одна ніч економіі була в Коімбрі, де ми зупинилися безкоштовно.

Всі інші витрати, що включають: проїздні з поповненнями, переїзди між містами, квитки в музеї, походи в супермаркети, обіди та вечері, каву та паштелки, бухло та сувеніри – все, все, все обійшлося в 960€ на двох за десять днів.

Доба на людину вийшла 57€ з копійками, без перельоту, але з проживанням.

Португалія, яка вона?

Я не хочу тут писати по містах, бо вони всі різні, але є деякі речі, що об’єднують їх всі, якісь соціально-культурні особливості, що привертають увагу. Тож, мої спостереження «Португалія – це …» будуть такими:

• Їсти за розкладом. Хочеш обідати після трьох? Пффф, країна миє кухню, тож ти будь люб’язна, підлаштуйся під розклад і доживи до сьомої, коли почнеться вечеря. На щастя, це країна кафетеріїв з дешманською кавою і купою смаколиків, типу паштейш де ната, тож туристи типу нас мають змогу щось перехопити і бігти далі;
• Не тільки дешева, а й смачна кава;

• О п’ятій паштеларії (кондитерські) набиваються людом на вечірню каву для обміну новинами – чудова традиція. Наша хостиня з Коімбри підтвердила, що не дивлячись на те, чи є вдома кава та щось до кави, її мати збирається щодня з подругами в паштеларії на районі;

• Бруківка і азулежу як стандарт вуличної краси. Увага до деталей: навіть перила на балконах завжди пофарбовані відповідно до фасаду;

• Коли балкон без квітів виглядає якось провокаційно та навіть образливо. Квіти всюди, я про це писала в інсті. Але захоплює те, що ви можете зустріти все: від кактусів та сукулентів до тропічних пальм. Взагалі, у португалів наче в крові потяг до прикрашання, а смак у них чудовий, тож на балконах та ганках вони часто створюють цілі композиції з рослин – виглядає казково;

• Це дивовижна природа, точніше її розмаїття. І хоч ми дуже мало були за межами міст, але і в місті це вражало. В Порту ми жили типу в приватному секторі, де праворуч росла чималенька пальма, ліворуч – осики, над парканом мандаринові дерева, а стіни вздовж вулиці оплітав красень плющ, де крізь нього пробивалися гілочки папороті;
• Велика кількість домашніх безпородних собак. Як ми зрозуміли, тут не женуться за породою, як статусом; 

• Португалія – це люди. Ми були в різних місцях і всюди нас зустрічали з посмішкою та щиро  намагалися допомогти та відповісти на всі питання. І ця щирість вона спочатку насторожує, але за пару днів звикаєш і сприймаєш цілком природньо;
• Це неідеальна рафінована Європа в її сучасному вигляді, але в тому є свій шарм та характер;

В решті, Португалія – це океан вражень та бажання неодмінно повернутися.