Різні фільми подивилася і принесла в блоґ
Розлінилася я, хоч і дивлюсь різні фільми, не про всі роблю нотатки. Цього разу принесла порцію з фільмів і серіалів.
Різні фільми: історичні, документалка, комедії, драми та трилер
The Man Who Killed Don Quixote (2018). Лицар сумного образу – це і є головна відправна точка картини. Фільм сумний, як і його історія, як і історія Дона взагалі. Террі Гілліам знов підкинув непозбувної бентеги та безвиході. Якщо любите Террі та мазохізм в його стилі, то вам зайде. Мені ну дуже сподобалось це кіно, сильна стрічка, багата на метафори та символи, але вдруге я не зможу передивитися її – важко.
Green Book (2018) До глибини душі вразила стрічка. Круто все: історія, актори, характери персонажів. Якщо когось ця стрічка не зачепила, то у цієї людини просто немає серця.
Mortal Engines (2018) Графіка жах, а ідея чудова. Загалом мені кіно сподобалось. Це такий собі одноразовий стімпанк. Й хоча графіка відстійна, але ж круто було побачити цю реалізацію концепції міст, котрі їздять. Загалом світ змальовано ок, тобто враження склалося повне і питань майже не було. Стосовно гри акторів і сюжету…ну таке. Передбачувана передбачуваність, знаєте? Різні фільми я бачила такого плану, але цей провальний майже по всіх пунктах.
Easy (2017). Весь фільм було шкода того Ізі. Я би назвала жанр стрічки як філософсько-пригодницька комедія.
Політ золотої мушки (2015) Три розповіді, а насправді одна, просто розказана різними людьми. І врешті ми отримуємо таку собі українську кустурівщину. Побутова трешачня, заперечення очевидного, іспанський стид – в цій стрічці все це є. Й головне наприкінці.
At Eternity's Gate (2018). Стрічка про Ван Гога. Наче й цікаво було, але місцями ледь не заснула, хоча на що я розраховувала, коли кіно привозив в Україну Артхаус-трафік?
The Favourite (2018). Прикольна історична драма, на разок зайде, вдруге навряд би дивилася. Хоча тут вам і музика, і візуальний ряд незвичний, але не моє. Музика місцями бісила, актори теж перегравали.
Mary Queen of Scots (2018). Ще одна історична драма, але про інший час. Так сталося, що я подивилася його з «Фавориткою» в один день, але це геть різні фільми за характером. Якщо вам колись сподобався фільм про Анну Болейн, то цей теж має припасти до смаку. Історію чудово обіграно і це відчувається в деталях, таких як поступовий перехід від захоплення чоловіком до повної зневаги; зміни в героях, вони динамічні. Взагалі Сірша Ронан вжилась в роль пречудово.
Wag the Dog (1997). Таке от ретро. Комедійна драма про вибори, дуже актуальна напередодні будь-яких виборів. Я не знаю, як я пропустила цей фільм раніше, а він крутий!
Religulous (2008). Документалка, котра дуже зневажає почуття віруючих. Чувак ставить різні питання до представників різних конфесій, вийшло цікаво. До речі, у віруючих завжди бомбить, варто щось спробувати сказати, що виходить за певні догмати їхньої релігії. Але вони чомусь зневажають мій атеїзм і христосаються проти моєї волі. Традиції? Ні, повна неповага та невігластво до оточуючих, і повний ігнор банальних християнських норм.
Todos Lo Saben (2018). Не надто напружений психологічний трилер. Й тут мені дует пані Крус та її чоловіка вельми сподобався. Вже на середині стрічки я зрозуміла, хто всрався винний, але тим не менш, цікаво було додивитися.
Серіали
Another Period (2015-2018). Трешова пародія на Аббатство Даунтон, але на американський манер. Хто непритомніє від словосполучення «сортирний гумор» – не дивіться. Всім поціновувачам жанру – сподобається. В якомусь виданні я прочитала дуже крутий опис: уявіть, що Кардашьяни переїхали в абатство Даунтон.
Death in Paradise (2011 - on air). Ідея у серіалу провальна – на маленькому острові десь в Карибському морі постійно хтось вмирає, точніше, їх всіх там вбивають, а розслідує це все детектив і його команда. З боку виглядає не дуже: туристична привабливість острову нульова, адже якщо судити із статистики, то зустріти там свою смерть простіше, ніж в авіакатастрофі. Але з якихось причин, люди продовжують там відпочивати. Головний детектив змінюватиметься, як і всі герої – от це було неприємно, адже перший детектив був зе бест. Чому я тоді дивлюсь такий серіальний фейл? Ну там є гумор, а ще він легкий і кожна серія про щось нове, тому можна увімкнути на фоні і щось своє робити.