Січневі рецензії. Частина друга.
Минулий допис я закінчила трилогією від Джин Сессон, цей допис книжкою її авторства й розпочне рецензії.
Мій січневий марафон з читання закінчився, народ повернувся до роботи, тож частково я зайнята :) Результат цього року - 10 книжок. Не пам'ятаю, коли я так багато та натхненно читала.
Джин Сессон "Семья Усамы бен Ладена. Жизнь за высокой стеной". Яким батьком та чоловіком був Осама бен Ладен? Що саме штовхнуло його на джихад та ті страшні теракти? Про це ціла книжка откровень його першої дружини Наджви та сина Омара. Для людей, котрі живуть за високим парканом фундаменталіських вірувань, так відкритись та відверто розповісти чимало з особистого життя - дійсно складно. Не жалію, що витратила свій час на цю книжку. Якщо шукаєте що почитати такого незвичного - ця книжка може бути саме такою.
Таня Танк "Бойся, я с тобой". Наприкінці книги авторка каже, що деякі люди не повірили в її розповіді і взагалі кажуть, що НРО (нарцисичний розлад особистості) то маячня. Але факти свідчать про іншу картину, офіційно цей розлад внесено до МКБ, офіційно його вивчає чимало психологів та психіатрів, а щодня хтось із нас так чи інакше має контакт з нарцисистами (не факт, що ви взагалі підходите до його вподобань, тож воно до вас ніколи не причепиться).
Для мене ця книга була дуже важливою, адже у своєму житті я вже мала деструктивні відносини з типовими тріадниками, але не могла зрозуміти, хто з них справжній нарцисист (чи обидва?). Чим далі читала книгу, тим більше думки про одного з них витіснювали спогади про другого. Сценарій дій нарцисистів однаковий, він спрямований на винищення людини через щоденні емоційні (в деяких випадках і фізичні) тортури. Люди, що не стикалися у своєму житті з подібним, можуть вас просто не зрозуміти та знецінювати той біль і страх, що ви пережили, та й далеко не всі жертви можуть пройнятися та зрозуміти. З тої своєї деструктивної історії я зіскочила, просто вдало склалися обставини та у моєму житті з'явилися люди, котрі відволікли.
Та від нарцисиста не так легко позбутися, тому на якийсь час я сама стала виконувати його роль, щоб остаточно викинути ту людину з життя. Чи здобула я імунітет, щоб надалі розпізнавати та не підпускати до себе таких людей? Ах-ха-ха, ні! Але я знаю план їхніх дій і для себе можу визначити, що ось, воно, наближається, та вчасно припинити спілкування. Книжка допомогла розкласти по поличках багато подій з минулого та все стало на свої місця.
Їх приблизно 4%, мало, так? Але просто вдумайтеся, це всього чотири людини із сотні, тобто на 25 осіб припадає один деструктивний нарцисист, не так вже й мало, враховуючи технології, завдяки котрим ми можемо щоденно розширювати коло знайомств. Вони завжди поруч, вони реальні так само, як і руйнування, що вони вносять у життя інших. Особливої уваги заслуговують цитати Сема Вакніна, що відкрито зізнається у своєму НРО та хочаби намагається пояснити психологію дії йому подібних. Якщо є підозри на спілкування з тріадником, ця книга мастрід.
Ох, багато вийшло літер, але дійсно зачепило, тому й рецензія така довга.
Люко Дашвар "На запах м'яса". Дашвар як завжди - з першої сторінки чекаєш на неминучість невиразної будучини (с). Тривожний роман, але я задоволена.
Александр Володарский "Химия". Я вам лівизни принесла, насправді ні. Кулсторі про те, що буває за простенький перфомарнс проти Національної експертної комісії з захисту моралі, що була створена у 2004 році. Існування подібних комісій ідіотизм в чистому виді. За іронією, коли читала книгу, у нас знову заговорили про створення цього органу (кхме!). Півкниги присвячено тому як пан Володарський опинився на "Хімії" та власне розповіді про життя там. Друга половина - агітка з лівацтва, гг. Ні, цікаво, чому би не ознайомитися?
Такі от січневі рецензії :)
Джин Сессон "Семья Усамы бен Ладена. Жизнь за высокой стеной". Яким батьком та чоловіком був Осама бен Ладен? Що саме штовхнуло його на джихад та ті страшні теракти? Про це ціла книжка откровень його першої дружини Наджви та сина Омара. Для людей, котрі живуть за високим парканом фундаменталіських вірувань, так відкритись та відверто розповісти чимало з особистого життя - дійсно складно. Не жалію, що витратила свій час на цю книжку. Якщо шукаєте що почитати такого незвичного - ця книжка може бути саме такою.
Таня Танк "Бойся, я с тобой". Наприкінці книги авторка каже, що деякі люди не повірили в її розповіді і взагалі кажуть, що НРО (нарцисичний розлад особистості) то маячня. Але факти свідчать про іншу картину, офіційно цей розлад внесено до МКБ, офіційно його вивчає чимало психологів та психіатрів, а щодня хтось із нас так чи інакше має контакт з нарцисистами (не факт, що ви взагалі підходите до його вподобань, тож воно до вас ніколи не причепиться).
Для мене ця книга була дуже важливою, адже у своєму житті я вже мала деструктивні відносини з типовими тріадниками, але не могла зрозуміти, хто з них справжній нарцисист (чи обидва?). Чим далі читала книгу, тим більше думки про одного з них витіснювали спогади про другого. Сценарій дій нарцисистів однаковий, він спрямований на винищення людини через щоденні емоційні (в деяких випадках і фізичні) тортури. Люди, що не стикалися у своєму житті з подібним, можуть вас просто не зрозуміти та знецінювати той біль і страх, що ви пережили, та й далеко не всі жертви можуть пройнятися та зрозуміти. З тої своєї деструктивної історії я зіскочила, просто вдало склалися обставини та у моєму житті з'явилися люди, котрі відволікли.
Та від нарцисиста не так легко позбутися, тому на якийсь час я сама стала виконувати його роль, щоб остаточно викинути ту людину з життя. Чи здобула я імунітет, щоб надалі розпізнавати та не підпускати до себе таких людей? Ах-ха-ха, ні! Але я знаю план їхніх дій і для себе можу визначити, що ось, воно, наближається, та вчасно припинити спілкування. Книжка допомогла розкласти по поличках багато подій з минулого та все стало на свої місця.
Їх приблизно 4%, мало, так? Але просто вдумайтеся, це всього чотири людини із сотні, тобто на 25 осіб припадає один деструктивний нарцисист, не так вже й мало, враховуючи технології, завдяки котрим ми можемо щоденно розширювати коло знайомств. Вони завжди поруч, вони реальні так само, як і руйнування, що вони вносять у життя інших. Особливої уваги заслуговують цитати Сема Вакніна, що відкрито зізнається у своєму НРО та хочаби намагається пояснити психологію дії йому подібних. Якщо є підозри на спілкування з тріадником, ця книга мастрід.
Ох, багато вийшло літер, але дійсно зачепило, тому й рецензія така довга.
Люко Дашвар "На запах м'яса". Дашвар як завжди - з першої сторінки чекаєш на неминучість невиразної будучини (с). Тривожний роман, але я задоволена.
Александр Володарский "Химия". Я вам лівизни принесла, насправді ні. Кулсторі про те, що буває за простенький перфомарнс проти Національної експертної комісії з захисту моралі, що була створена у 2004 році. Існування подібних комісій ідіотизм в чистому виді. За іронією, коли читала книгу, у нас знову заговорили про створення цього органу (кхме!). Півкниги присвячено тому як пан Володарський опинився на "Хімії" та власне розповіді про життя там. Друга половина - агітка з лівацтва, гг. Ні, цікаво, чому би не ознайомитися?
Такі от січневі рецензії :)