Наш сьомий відпочинок на Арабатці. І знову є що розповісти

Два роки минуло з нашої останньої подорожі у Стрілкове, й цього року ми повернулися. По слідах нашого відпочинку вирішила скласти враження в один допис і заодно додати ще порад, доповнити старий допис «Арабатська стрілка. Мій путівник та поради». Отже, тут розповім, як змінилася Арабатка, чим себе зайняти та що подивитися, готуйте очі – буде красиво!

Дорога на Арабатку

Щороку наш відпочинок на Арабатці починається з болю від якості доріг, але, є добрі новини – їх поступово приводять до ладу. Два роки назад з’явилась траса Дніпро-Запоріжжя, а тепер від останнього до Василівки зробили якісне покриття. На жаль, відрізок Мелітополь-Генічєськ лишається найгіршою дільницею нашого шляху.

Дорога на Василівку

На Арабатці нас зустріла рідна бетонка, а от у Стрілковому поклали асфальт через село. З одного боку це добре, а з іншого – ми бачили майже щодня тіла хатніх тварин на цій дорозі, адже відпочиванти гасають, що шалені, будьте обережні.

Центральна дорога в Стрілковому тепер така

Де жили-їли-пили

Це був наш третій візит на базу відпочинку «Палада». І, мабуть, останній, адже базу продано і ще влітку там почалися будівельні роботи. Наступного року більше жодної романтики гуртожитку і близькості моря, а саме за це ми любили цю базу. Та на другій лінії є база «Дольче Віта», наша перша база, на якій ми неодноразово тусили, тож завжди є куди повернутися у перевірене місце. Та й кількість місць, де можна зупинитися щороку росте, тож свій відпочинок на Арабатці легко спланувати.

Харчувалися, як і багато років поспіль у «Посейдоні». Не знаю як передати те почуття, коли заходиш у кафе, а хазяйка тебе радісно вітає з приїздом, бо пам’ятає нас)) Домашня проста кухня з-під ножа, те що треба, коли немає бажання готувати щодня на відпочинку.

Кафе Посейдон

Біля в’їзду в село, від «Нар-мотелю» відкривається на літо, увага, «НарДональдз». Якщо відкинути жарти, то там смачнющі чебуреки та янтики (це як чебурек, але смажений на сухій пательні і политий вершковим маслом перед подачею).

Ну й куди ж без шави)

Крамниць цьогоріч відкрилося ще більше, і це класно. Майже всюди можна розрахуватися карткою, але мати трохи кешу не завадить, адже найближчий банкомат знаходиться в Щасливцевому, або у відділенні «Укрпошти» біля ринку Стрілкового.

Активний відпочинок на Арабатці: куди поїхати, що подивитися

 Здається, бачили ми вже все, та все одно сидіти сичувати на пляжі вісім днів якось не тойво, тож дупця сама шукає пригоди.

В Азовському морі влітку з’являється планктон, який світиться, якщо торкатися води. Тож нічні купання, коли заходиш по пояс і тобі освітлює дно – найпростіша розвага на вечір біля моря. Цьогоріч планктону було не дуже багато, але мерехтіння у воді ми побачили. Хоча, зазвичай, в середині липня якось жвавіше у морі, ну тут як пощастить. Ну а ще всі мають хоч раз зустріти світанок на Арабатці, що я і зробила цього літа, сама, під акомпанемент моря.

Зустріти сонце на Арабатці - done

В Приозерному на нас чекали порожні чеки з-під солі по периметру всього солезаводу. Місцеві вигрібають сіль по краях, і дивитися лишається лише на багнюку. Щоб побачити рожеву воду, потрібна сіль. Натовпи туристів та багнюка посадили нас назад в машину і ми рушили в бік Чонгару, того самого. Коротше, здаю маршрут: їдете в бік Чонгару, проїжджаєте блок-пост і Салькове, починається дамба, там навіть написано, що зупинятися на дамбі заборонено, після дамби ліворуч буде з’їзд для транспорту, там можна запаркуватися.

Ну а далі просто треба пройти 30 метрів і побачити дивовижне озеро Соколовське:

Озеро Соколовське вкрите сіллю

Ми були там самі, лише пастух з вівцями за спиною і повна тиша. Дивовижні відчуття. Як і з Приозерним, раджу їхати туди на світанку або на заході сонця.

Привіт, тобто бе-е-е

А ще дорогою до озера зможете побачити закинуті колії залізної дороги, порожні ринки обабіч від траси, де раніше вирувало життя. Такий собі постапокаліпсис у 2020-му, хоча нас вже складно здивувати. Та в серці защемило..

Солоні озера біля Щасливцевого. Це як Мертве море тільки два озера. Ця місцина маст-візит під час відпочинку на Арабатці. А щоб не було нестримно зимно, ось вам порада: моніторте прогноз погоди, і коли буде 25 градусів, їдьте на озера. Справа в тому, що вода в озерах прохолодна, а знаходяться вони у голому степу і постійно продуваються вітром. Тому в сильну спеку від перепаду температур можна зловити дискомфорт як на вході в озеро, так і на виході (від вітру).

Бачте, як пана вода тримає)

Гліцеринове озеро. Це був такий епік фейл, що я ржу і досі. Якісь вириті калюжі в степу, знову вітер дме, що дурний. Гліцерину не відчули, а от холодну воду – так, змерзли як цуцики. І вже потім, наша місцева подруга розповіла цікаве: недалеко від цих «озер» знаходиться місце, куди вивозять септики. Бляха, септики!!11 Такий от гліцерин.

калове гліцеринове озеро виглядає так. За капличкою меморіал

Але до цих озер я раджу доїхати, щоб побачити меморіал присвячений загиблим воїнам АТО. І це дійсно сильне місце, мурашки по шкірі, ком у горлі.. На каменюках з піщанику є гранітові дошки з іменами і датами смерті наших захисників, і ти розумієш масштаб цієї війни. Але далі, стоять голі каменюки, вже підготовані до нових пам’ятних дощечок і це так чіпляє. Мені було якось не по собі робити знімки в такому місці, але я дуже раджу туди доїхати.

Так як ми змерзли в калових гліцеринових озерах, то одразу після відвідин меморіалу поїхали на гаряче джерело, яке знаходиться на зворотному шляху у Стрілкове. От тут ми і зігрілися цього вітряного дня. Джерело розслаблює неймовірно, тож не засиджуйтеся, нам вистачило 10-15 хвилин.

Най вигляд має не дуже, але теплюще)

Поїздки на джерело теж раджу планувати за станом погоди. Якщо буде сильний вітер, або температура повітря різко упаде – джерело саме те місце, яким варто замінити море.

А ще є Сафарі-парк, походи на каяках Сивашем і просто безліч усамітнених та красивих місць на Арабатці.

Наостанок..

Стосовно моря ми з’ясували таку річ, кажуть, що засилля медуз корнеротів почалось після того, як перекрили Північно-Кримський канал, він частково опріснював Азов і медузи туди не заходили через низьку солоність. Нині їх не відлякує вода, адже вона достатньо солона і щороку ми спостерігаємо навалу з цих гидот.

Нас попекли медузи, тож ділюся досвідом, як обробляти опік після медузи: промийте місце морською водою (це важливо, не прісною), потім обробіть місце звичайним столовим оцтом. Він зніме почервоніння і свербіж шкіри. Після можна нанести звичайний зволожуючий засіб на водній основі. Я юзала гіалуронку і молочко для тіла.

Мене відверто тішить, що це вже сьомий наш відпочинок на Арабатці, а вона нас дивує і дивує. Обожнюю ці степи і море, яке може бути таким різним…

Ну й куди ж без херсонських кавунів, всім фреш, і дякую, що дочитали!