Місто Харків та іспанський стид

Всі знають, що місто Харків – студентське та інтернаціональне. Я мешкаю у вельми мультикультурному районі, котрий існує як доказ першого речення. Але в цьому дописі я хочу поділитися тим, що мене вразило з неприємного боку, за що мені було соромно і я постійно фейспалмила, адже інших емоцій не було.

Нещодавно ми спробували скористатися сайтом каучсерфінг, тож я на три дні перетворилась у сітігайда. Я водила дівчат містом, і якщо у спальному районі ми не розраховували на відповіді англійською, то в центрі, я була впевнена, цих проблем не буде. Пффф..

Місто Харків, котре розчаровує

Одразу скажу, що я розумію, що багато чого залежить від людей, але я вважаю, що проблеми наведені нижче, це проблеми закладів, а не людей, котрі там працюють, адже вони прямо впливають на репутацію місця.

місто харків

Наприклад, у кав’ярні «ЛяТюШо», котра  називає себе «харківська лавка сувенірів та напоїв», відсутнє меню англійською. На моє питання, чи не мають вони такого меню, на мене зверхньо кинули оком і сказали ніт. Хоча асортимент з десяти десертів та стількох же напоїв можна було продублювати англійською, котрою баріста не володіють. Дякувати мові, айс лате на слух можна зрозуміти, але ж то треба ще зрозуміти, що гості хочуть знати, що у вас є, і промовити. І така ситуація була по всіх кав’ярнях, куди ми заходили. Іноді я пояснювала, що кириличні символи не всі у світі розуміють. Ох і не легко ж іноземцям у нас.

Але у сквері біля Покровського монастиря, втомлені життям пан та пані на питання дівчат про вартість магнітів спокійно і виважено англійською відповідали. Знати числівники англійською це ж не так вже й складно, так? Ну може для когось, тільки не для переляканого хіпстера в Utopia8, хлоп на питання «хау мач» не міг відповісти. Взагалі, дівчата були дуже вдячні мені за супровід і переклад, адже в більшості випадків вони не могли скористатися послугами.

А іноді – приємно вражає

Але досить зради, адже були і приємні моменти. Меню англійською ми знайшли в Хінкальні та у Патріку. Ще в якомусь місці дівчата обідали без мене, офіціантка не знала англійської, але вони змогли пояснити, що Пірем не їсть м’яса і вона їм запропонувала вегетаріанський варіант.

Продавець в крамниці Vodafone на Героїв Праці, котрий майже не дав мені змоги перекладати, і перфектно пояснив майже все сам.

Одного вечора дівчата самі мали доїхати домів, але не могли зорієнтуватися де метро. Вони питали, а від них всі сахалися. І от одна мила пані їх провела до станції. З’ясувалося, що в них тоді заглючив інтернет, і коли вони вийшли, то не знали куди йти без мапи. До речі, де купити паперову мапу англійською ми не знайшли, мбі у сквері біля вічного вогню? Так от, дівчата не розгубилися, знайшли турецьку кебабну і працівник зателефонував мені, щоб ми їх зустріли.

Як підсумок

Дівчата весь час розгублено казали, що все ок та «it depends on people», а я постійно червоніла і ніяковіла від сорому за рідне місто Харків. Звичайно, все залежить від людини, але мене здивувала така велика кількість молодих та модно вдягнутих людей, що не знають якихось простих слів чи обертів. Не дарма ж існує прислів’я: По одежі людину стрічають, а по розуму випроваджують.

Коментарі