Січневі рецензії. Частина перша
Хоча у мене є профіль на Goodreads та все ж таки вирішила складати тут свої враження від прочитаного. Про кіно пишу, чому не писати рецензії на книжки? :) Вирішила почати з книжок, котрі я прочитала цього року, так надалі і вестиму у хронології.
Щоб вже чесно почати, доведеться розповісти про всю трилогію Ренсома Ріґґза, адже цього року я прочитала останню книгу, та який сенс писати тільки про неї?
"Дім дивних дітей" - перша книжка. Захопила мене з перших сторінок. Все було класно, легко читалась. Сюжет та герої мені дуже сподобались, було навіть двійко хорорних для мене моментів!
"Місто порожніх. Втеча з Дому дивних дітей" - за що??? Навіщо так знущатися над читачами, розмазуючи підліткові шмарклі на двісті сторінок?
"Бібліотека душ" - подруга сказала, що третя книга норм, без шмарклів, а я повірила, мвахаха! Як легко мене надурити! Насправді, цінність представляє відсотків 25 від написаного, все інше остогидлі шмарклі. Кінцівка ок-норм.
Christiane F. "Я, мои друзья и героин". Люблю наркоманську публіцистику. На жаль, у системників є вада - не всі встигають написати свою історію, перш ніж зроблять свій золотий укол. Книжка корисна, цікава. Коли з подругою обговорювали книгу, вона сказала: "не розумію матір головної героїні, яб їй!" Не погоджуся, адже не забуваймо про часи, коли героїнова хвиля накрила Європу. Та навіть по книзі зрозуміло, що а ні рідні, а ні медики ще не знали як боротися та чим допомогти наркозалежним. Тому поведінка матері та її реакції цілком відповідають тому часу. За книгою знято фільм "Christiane F. - Wir Kinder vom Bahnhof Zoo". Не Трейнспоттінгом єдиним!
Володими Лис "Століття Якова". Написано класно, легко читається. Є міні-серіал за книгою, він приємно доповнив враження від прочитаного, але ніяк не змінив їх, все ж картинка скуднувата. Роман охоплює сто років однієї людини життя та показує як багато може змінитися. Не думайте, сідайте і читайте :)
Джин Сессон."Принцесса. Правдивая история жизни под чадрой в Саудовской Аравии" - перша книжка з трилогії. Книжку було складено за щоденниками принцеси з родини аль-Саудів. Чимало критики є на цей роман, але вся ця критика виключно східного походження. Мало кому подобається, коли їхні таємниці викривають, а в цій книзі їх чимало. Саудівська Аравія одна з найзакритіших країн, отримати візу журналісту туди нереально, знімати фото-відео на вулиці заборонено - ну явно демократична держава, критики праві *сарказм*.
Раніше я читала тільки нариси від людей, що працюють там, та й ця інформація вражала. Книжка ці враження доповнила та надала детальнішу картину. Єдине що, деякі закони відносно жінок там вже не діють. Так, жінок офіційно почали рахувати при народженні та смерті. Жінки отримали виборче право. Тобто якісь позитивні зміни сталися з часів написання книги.
Також цікаво у книзі показано, як великі гроші псують вчорашніх бедуїнів, це така проблема національного значення, але ніхто її не визнає. І так зручно.
"Дочери принцессы". Враховуючи, що всі інформаційні бомби було підірвано у першій книзі, другий роман вже не справив такого враження, як перший. Але й він цікавий. В книзі описуються події, що сталися після виходу першої книжки, життя принцеси, її донечок та сина.
"Мемуары принцессы-3. Содружество Султаны" я би цю книгу назвала інакше "День, коли принцеси психонули!". Розкішне життя та його тягарі, алкоголізм (ліл), приховані гареми в райських кущах, колишні раби та їхнє життя, сексуальне рабство - отакі цікавинки я виділяю з книги. Фінальний роман має логічне завершення, адже Султана перейшла від розмірковувань та боязких спроб протистояння владі шаріата (до речі, на короля країни закони шаріату не поширюються, зручненько, так?) до конкретних дій.
Деякі речі з трилогії для мене не були новиною, а деякі вразили. Варто лише зауважити, що принцеса, сидячи вдома, не бачить та не чує багатьох речей, котрі мають місце в країні й нині. Свідоцтв тому чимало, документальні фільми легко гугляться та доступні до перегляду. Енівейно, вважаю трилогію Джин Сессон корисною для ознайомлення.
Для першого разу досить, пізніше допишу рецензії на книжки січня.
Щоб вже чесно почати, доведеться розповісти про всю трилогію Ренсома Ріґґза, адже цього року я прочитала останню книгу, та який сенс писати тільки про неї?
"Дім дивних дітей" - перша книжка. Захопила мене з перших сторінок. Все було класно, легко читалась. Сюжет та герої мені дуже сподобались, було навіть двійко хорорних для мене моментів!
"Місто порожніх. Втеча з Дому дивних дітей" - за що??? Навіщо так знущатися над читачами, розмазуючи підліткові шмарклі на двісті сторінок?
"Бібліотека душ" - подруга сказала, що третя книга норм, без шмарклів, а я повірила, мвахаха! Як легко мене надурити! Насправді, цінність представляє відсотків 25 від написаного, все інше остогидлі шмарклі. Кінцівка ок-норм.
Christiane F. "Я, мои друзья и героин". Люблю наркоманську публіцистику. На жаль, у системників є вада - не всі встигають написати свою історію, перш ніж зроблять свій золотий укол. Книжка корисна, цікава. Коли з подругою обговорювали книгу, вона сказала: "не розумію матір головної героїні, яб їй!" Не погоджуся, адже не забуваймо про часи, коли героїнова хвиля накрила Європу. Та навіть по книзі зрозуміло, що а ні рідні, а ні медики ще не знали як боротися та чим допомогти наркозалежним. Тому поведінка матері та її реакції цілком відповідають тому часу. За книгою знято фільм "Christiane F. - Wir Kinder vom Bahnhof Zoo". Не Трейнспоттінгом єдиним!
Володими Лис "Століття Якова". Написано класно, легко читається. Є міні-серіал за книгою, він приємно доповнив враження від прочитаного, але ніяк не змінив їх, все ж картинка скуднувата. Роман охоплює сто років однієї людини життя та показує як багато може змінитися. Не думайте, сідайте і читайте :)
Джин Сессон."Принцесса. Правдивая история жизни под чадрой в Саудовской Аравии" - перша книжка з трилогії. Книжку було складено за щоденниками принцеси з родини аль-Саудів. Чимало критики є на цей роман, але вся ця критика виключно східного походження. Мало кому подобається, коли їхні таємниці викривають, а в цій книзі їх чимало. Саудівська Аравія одна з найзакритіших країн, отримати візу журналісту туди нереально, знімати фото-відео на вулиці заборонено - ну явно демократична держава, критики праві *сарказм*.
Раніше я читала тільки нариси від людей, що працюють там, та й ця інформація вражала. Книжка ці враження доповнила та надала детальнішу картину. Єдине що, деякі закони відносно жінок там вже не діють. Так, жінок офіційно почали рахувати при народженні та смерті. Жінки отримали виборче право. Тобто якісь позитивні зміни сталися з часів написання книги.
Також цікаво у книзі показано, як великі гроші псують вчорашніх бедуїнів, це така проблема національного значення, але ніхто її не визнає. І так зручно.
"Дочери принцессы". Враховуючи, що всі інформаційні бомби було підірвано у першій книзі, другий роман вже не справив такого враження, як перший. Але й він цікавий. В книзі описуються події, що сталися після виходу першої книжки, життя принцеси, її донечок та сина.
"Мемуары принцессы-3. Содружество Султаны" я би цю книгу назвала інакше "День, коли принцеси психонули!". Розкішне життя та його тягарі, алкоголізм (ліл), приховані гареми в райських кущах, колишні раби та їхнє життя, сексуальне рабство - отакі цікавинки я виділяю з книги. Фінальний роман має логічне завершення, адже Султана перейшла від розмірковувань та боязких спроб протистояння владі шаріата (до речі, на короля країни закони шаріату не поширюються, зручненько, так?) до конкретних дій.
Деякі речі з трилогії для мене не були новиною, а деякі вразили. Варто лише зауважити, що принцеса, сидячи вдома, не бачить та не чує багатьох речей, котрі мають місце в країні й нині. Свідоцтв тому чимало, документальні фільми легко гугляться та доступні до перегляду. Енівейно, вважаю трилогію Джин Сессон корисною для ознайомлення.
Для першого разу досить, пізніше допишу рецензії на книжки січня.